Сергій Божко

Sergiy_Bozhko

Перший свій крок у мистецтво живопису Сергій зробив через рукотворний камінь – смальту. Створювати мозаїчні полотна він почав під керівництвом заслуженого художника України Анатолія Кравченка. Згодом, вже самостійно, виготовив ряд мозаїчних портретів видатних людей Одеси – Леоніда Утьосова, колекціонерів Олександра Грушевича та Михайла Кнобеля.

За мозаїчним періодом у творчості Сергія слідує новий етап – розпис стін Спасо-Преображенського собору у Одесі разом зі своїм батьком Ігорем Божко. «Ця робота привчила мене до неймовірного терпіння та уважності. Коли ми розписували стелю з задертою головою, стоячи на хитких лісах, по яким раз за разом пробігали працюючі у храмі будівельники, то терпіння наше перетворювалося на терпіння чернече», – каже Сергій.

Третій період творчості молодого художника розпочався зі станкового живопису. На його полотнах у той період з’явилися сюжети, пов’язані з народною примітивної картиною, пропущеною через власний світогляд. Спогад дитинства – полотно «На санках», де летячу з гори дитину супроводжує ангел. «Забутий коник» – вечірній зимовий пейзаж, де серед темних дерев самотньо залишилася дитяча дерев’яна іграшка. Роботи «Річка» та «Зима» – з млином, козою та вагітною жінкою. «Святковий день» – де двоє старих сидять на лавочці біля річки. Саме ці роботи, тонкі та ліричні подорожували по Всеукраїнським виставкам на початку станкового періоду молодого художника.

Поступово фігуративний живопис замінюється абстрактним. Одеська школа нефігуративного мистецтва відома своєю південною теплотою та особливим добрим настроєм. Такі майстри як Володимир Цюпко, Сергій Савченко, Валерій Басанець, Василь Сад та Олександр Стовбур (товариші батька Сергія – Ігоря Божко з творчого об’єднання «Мамай») так чи інакше впливали на становлення молодого художника до тих пір, доки Сергій не знайшов власні мотиви та технічні прийоми у створенні абстрактних полотен. З тих пір розпочався четвертий період творчості Сергія Божко. З-під його пензля та мастихіна з’явилися картини, насичені великою пристрастю, свободою та експресією. Молодий художник став писати абстрактні пейзажі на межі ледь вловимої схожості з реальністю. Ця стало помітною віхою у виставковій діяльності Сергія. У світ вийшло багато каталогів виставок з його роботами. Молодого майстра стали запрошувати на найпрестижніші міжнародні пленери та симпозіуми. І це не дивує – полотна Сергія дуже свіжі та сучасні. Картини 2013-2015 років несуть у собі певне містичне значення, звучання, якусь, як говорив Сезан – «малу душу картини», яка властива тільки значним творам.

Особливе місце у творчості художника займають створені ним дерев’яні (з подальшим розфарбуванням) декоративні скульптури. Вони не схожі ні на що інше. Чи то своєрідні загадкові рослини, чи то самобутні живі структури, що ніби застигли у своєму русі вгору, до світла. Кожна з них має щось спільне у формі, але гама кольорів у кожного своя.

 

Провідний науковий співробітник

Одеського Літературного музею

Ганна Стремінська