Ігор Божко

Ігор БожкоІгор Божко – представник шестидесятників та семидесятників. Наприкінці 60-70-х років художник бере участь у кількох нонконформістських квартирних виставках у Одесі. Дозволена владою міста у семидесятих його персональна виставка у Будинку актора проіснувала всього один день та відразу ж була закрита. На цій експозиції автор представив серію гротескних робіт – зимові пейзажі з деревами, у яких були обрізані усі гілки, портрети сучасників, автопортрети. Майже усі твори тих років розкуплені колекціонерами, збирачами сучасного живопису.

Творчість художника Ігоря Божко неоднорідна та часто суперечлива. У семидесятих роках його полотно «Серпень» та декілька інших побували на республіканських виставках і художник, набравши певний виставковий ценз, зміг вступити до Союзу художників. Паралельно Ігор Божко співпрацює з молодіжною газетою, вступає до Союзу журналістів, пише мистецтвознавчі статті та серйозно займається літературою. У радянські роки виходять кілька його книг прози. Літературна творчість Ігоря Божко привертає увагу білоруського письменника Василя Бикова, який допомагає літератору з Одеси друкуватися у журналі «Зміна». За оповідання «Гармошка» він стає лауреатом цього журналу. З Василем Биковим Ігор Божко довгі роки вів листування. Копію биковських листів нещодавно, за запитом Білорусії, він передав для академічного видання творчості Василя Бикова.

Через кілька років у творчості Ігоря Божко настає багаторічний кіношний період. Він знімається у кількох фільмах як актор, пише кіносценарії, два з яких реалізовано. Один – кінорежисером зі світовим ім’ям – Кірою Муратовою у «Трьох історіях», інший – Ігорем Апасяном у фільмі «Графіті». Але весь цей час художник пише картини, створює ряд скульптурних дерев’яних робіт із застосуванням звичайних побутових предметів – водопровідний кран у «Водолії», виделка у скульптурі «Збір врожаю» тощо. Згодом усі його скульптури купив відомий галерист Анатолій Димчук.

За кіноперіодом слідує театральний. Божко пише п’єси, які були представлені на міжнародному театральному фестивалі та у театрах Одеси. Свою останню роль у виставі «День мовчання» зіграв народний артист Семен Крупник. Звичайно ж і в театральний період художник не перестає займатися образотворчим мистецтвом. На численних виставках з’являються його абстрактні «Планети». Відомий одеський абстракціоніст Володимир Цюпко якось сказав, що він досить ретельно стежить за світовими формами у абстрактному мистецтві, але таку своєрідну гру світла не зустрічав ніде.

Сам Ігор Божко зізнається: якби йому довелося заново обирати собі професію, то він би став композитором. Автор пише музику для шестиструнної гітари. Його гітарні композиції виконує, як у містах України, так і на закордонних фестивалях відомий гітарист Юрій Нипрокин. У світ навіть вийшов нотний збірник творів Ігоря Божко «Музичний вернісаж».

Ігор Божко пильно опікується й громадською діяльністю. У вісімдесяті роки його обирають головою Творчого об’єднання художників (ТОХ), а потім і творчого об’єднання «Човен», куди увійшли багато видатних художників Одеси та області. У 1994 році у Музеї західного та східного мистецтва відбулася велика виставка цього об’єднання, що мала неабиякий суспільний резонанс. У даний час Божко є членом творчого об’єднання «Мамай», відомого своєю діяльністю як в Україні, так і за її межами.

П’ять років тому одеським відділенням Національної Спілки художників Ігоря Божко було представлено та згодом схвалено Національною cпілкою художників України на звання заслуженого художника. Але Божко відмовився отримувати це звання за підписом особи, яка на той час керувала країною. Картини Ігоря Божко знаходяться в Національному художньому музеї у Києві та у ряді інших музеїв України.

 

Провідний науковий співробітник

Одеського Літературного музею Ганна Стремінська